В Сосниці відкрито меморіальну дошку загиблому учаснику АТО

0
473

15 березня в смт Сосниця було відкрито меморіальну дошку загиблому учаснику антитерористичної операції, солдату Збройних Сил України, водію гаубичної самохідної установки 1-ї танкової бригади Богдану Назаренку.

Пам’ятний знак встановили на фасаді гімназії ім. О. П. Довженка, де з 1989 по 1998 рік навчався наш Герой.

Серед присутніх на заході були учні та вчителі цього навчального закладу, батьки героя: Лідія Антонівна та Анатолій Федорович, селищний голова Портний Андрій Дмитрович, заступник голови РДА Трамана Олег Анатолійович, громадські активісти та ті, хто не залишився байдужим.

«Сьогодні в нашій гімназії буде відкрито меморіальну дошку, яка завжди буде нагадувати нам про наслідки війни, про материнство і людське горе.» – з таких слів було розпочато захід.

Лінійку реквієм, присвячену відкриттю пам’ятного знаку на честь Назаренка Богдана Анатолійовича оголосили відкритою, прозвучав Державний Гімн України…

Першим мав слово заступник голови Сосницької РДА Трамана О. А., який звернувся зі словами:

«Дорогі земляки, шановні учасники антитерористичної операції. Сьогоднішній день є жалобним та пам’ятним для всіх сосничан.

15 березня 2016 року загинув наш земляк, учасник АТО Богдан Назаренко.

Нажаль після четверті століття мирного життя  українська земля зіткнулася з підступною агресією. Ми підтримуємо земляків, що боронять рідню землю, але така боротьба не буває безкровною. Так, Богдан Назаренко, та ще двоє наших земляків – Анатолій Сокирко та Олександр Білокуров загинули в ході проведення АТО на сході держави. Вічна слава героям, що полягли за свободу вільної землі та цілісність нашої держави!

Сьогодні, в річницю смерті мужнього захисника нашої держави Богдана Назаренка, вшановуємо його пам’ять та відкриваємо цю пам’ятну дошку на фасаді сосницької гімназії О. П. Довженка, в якій навчався Богдан.

Наш спільний обов’язок берегти пам’ять про тих, хто віддав своє життя за мирне і чисте небо, ясне сонце над нашими головами.

Закликаю всіх патріотично налаштованих мешканців Сосниці об’єднати зусилля для розбудови та захисту нашої української держави.

Слава Україні!»

Наступному слово надали військовому комісару Сосницького військкомату Щербатенку Віталію Івановичу, який промовив:

«Минає рік, як нема з нами Назаренка Богдана. Він був призваний 30 квітня 2015 року до мобілізації та адресований до навчального центру «Десна». Після проходження навчання був направлений до 1-ї танкової бригади в місто Гончарівськ на посаду водія.

Він мав можливість залишитись там інструктувати та навчати нових людей, які  приходять, але він сказав: «Я буду їхати разом зі своїми хлопцями».

Із липня 2015 року і до останніх своїх днів він проходив службу в зоні АТО в населеному пункті Зайцеве, Волноваський район, Донецької області.

Ніщо не може вменшити біль утрати, особливо для батьків. Шановні Лідія Антонівна, Анатолій Федорович, Раїса… ми приклоняємось перед вами, за те що ви виростили такого сина, чоловіка, справжнього героя, який віддав саме дорогоцінне що є в людини – своє життя, захищаючи суверенітет нашої Батьківщини.

Уклін Вам!»

Далі ведучі урочин надали коротенький синопсис життя нашого героя:

  • Назаренко Богдан Анатолійович, народився 4 грудня 1982 року в селищі Сосниця.
  • 1989–1998 роки навчався в Сосницькій середній школі імені О. П. Довженка (нині гімназії).
  • 1998–2001 навчався в Сосницькому сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку який закінчив з відзнакою.
  • 2001–2003 роки проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України.
  • 2003–2008 роки працював дільничним інспектором в Сосницькому районному відділі внутрішніх справ.
  • 30 квітня 2015 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив водієм гаубичної самохідної артилерійської військової частини. Брав участь в антитерористичній операції.
  • 15 березня 2016 року помер, під містом Волноваха, Донецької області захищаючи цілісність та незалежність України, виконуючи військовий обов’язок.
  • 18 березня 2016 року похований в Сосниці. Без батька залишились діти Діана та Артем, без чоловіка – дружина Раїса Ігорівна, без сина – Лідія Антонівна та Анатолій Федорович, без брата – Юрій Анатолійович.

Почесне право відкрити пам’ятний знак воїну Назаренку Богдану, який виконував обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО, надали заступнику голови РДА, Сосницькому селищному голові, батькам героя, його дружині та донці.

Після покладення квітів всі присутні вшанували пам’ять Богдана та всіх полеглих, які боролися за цілісність та незалежність України хвилиною мовчання.

До слова запросили голову селищної ради Портного Андрія, який згадав один спільний з Богданом життєвий випадок в житті, коли їм було по 5-7 років. А потім звернувся до громади зі словами:

«Шановні присутні, батьки, дружина  та побратими Богдана, дружини інших учасників АТО… Сьогодні минає рік, як пішов з життя дійсно порядний, гідний громадянин України.

Хай про його будуть нагадувати тільки гарні події, тільки гарні моменти з життя, щоб він дійсно залишився в нашій пам’яті як чесна, порядна й достойна людина, яка з честю виконала свій громадянський та військовий обов’язок.

Я схиляю голову перед батьками, за виховання такої достойної людини, яка не зганьбила себе.

Хочу подякувати Кошовому Віталію, який фінансово допоміг встановити цей символ, який буде нагадувати нам про Богдана.

І хочу закликати усіх нас згуртуватись, об’єднуватись, тому що справжній патріотизм він не в лозунгах, не якихось незрозумілих речах, а він, дійсно, в тому щоб ми будували нову державу. І це буде найбільша подяка тим воїнам, якій віддають і присвячують своє життя захисту нашої землі.

Слава воїнам і слава Україні»

Після селищного голово з промовою до присутніх звернулася директор гімназії Чепурна Тамара Володимирівна:

«Шановні батьки, дружина, діти Богдана Назаренка, шановні присутні! Ми гордимось своїм випускником, ми гордимось нашим героєм. Він віддав своє життя за наше життя, за незалежність, за цілісність, за мир у нашій державі – Україні.

Скромний, тихий, вихований, дисциплінований, відповідальний, готовий прийти на допомогу – саме таким його виховували батьки, таким пам’ятають його однокласники, таким пам’ятаємо його ми, вчителі.»

Для освячення меморіальної дошки запросили настоятеля Свято-Покровської церкви отця Іоанна.

Після здійснення процедури освячення отець почав свою промовою, яка не обійшлася без знаку згори. Під час промови символічно, із голосним курликанням пролетіли лебеді – як сказали присутні, то душі Героїв, які, можливо, у такий спосіб сказали всім: «Ми чуємо вас, ми дякуємо вам!»

Отець Іоанн розпочав свої слова:

«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Дорогі брати, сестри… так сталося, і нам дивно, що в сьогоднішній день ми відкрили і окропили святою водицею меморіальну дошку Назаренку Богдану.

І сумно, і гірко – людина молода, можна було жити і бути корисним землі своїй, батькам… але так сталось, така жертва…

Ми бачимо, що за все, коли людина створить щось в житті не достойне, повинна бути за те жертва, як не на цій землі, так і іншому світі – вірить в це хто, чи не вірить, але історія завжди згадує що так було, є і буде…

Велика вдячність батькам і дружині Богдана, самому Богдану, всім воїнам та всім вам.

Бажаю всім таких славних синів, героїв-чоловіків, мужніх батьків і, як директор школи сказала, щоб вони були чесні, тихенькі і в любу хвилину могли підійти і надати вам поміч.»

Після офіційного закриття лінійки-реквієму батьків, дружину, доньку, представників влади запросили до «кімнати слави», яку облаштували в гімназії.

Одна із учениць цього закладу розповіла про історію створення цієї кімнати та провела експрес-екскурсію:

«Шановні гості! Запрошую вас до  центру національно-патріотичного виховання, кімнати слави і пам’яті. Ідея її створення виношувалася вже давно. Спільними зусиллями дирекції закладу, учителів, нас, учнів, та батьків ми створили цю експозицію, яка обов’язково буде поповнюватись.

Перша сторінка присвячена державній символіці та символам. Друга сторінка присвячена славі нашого народу. Третя сторінка – це чорні сторінки історії, і ми повинні пам’ятати їх, щоб вони більше ніколи не повторювались. Четверта сторінка відображає національно-патріотичне життя гімназії.»

По закінченню присутні вирушили до місцевого кладовища, де біля могили загиблого Богдана Назаренка вшанували його пам’ять.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here