«Про актуальне, життєве, болюче» – інтерв’ю з селищним головою

0
236

Минулого тижня в гостини до селищного голови Андрія Портного завітали журналісти газети «Вісті Сосниччини».

Розмова почалася з прохання прокоментувати підсумки нещодавньої робочої поїздки депутата Верховної Ради Анатолія Євлахова.

У ході візиту обговорювалися питання розвитку нашої території. У ДНЗ «Сонечко» ми ознайомили Анатолія Сергійовича з проектом по заміні газових на твердопаливні котли з одночасною реконструкцією котельні та теплотраси. З місцевого бюджету на співфінансування цього проекту буде використано в межах 400 тисяч грн, решта 700 – надійде з Державного фонду регіонального розвитку. Йшла мова й про продовження робіт по вуличному освітленню. Ста відсоткової впевненості я дати не можу, але до кінця року плануємо провести демонтаж старого та встановлення нового освітлення по вулицях Чернігівській від Кругу й до виїзду, Житомирській, Київській, Сонячній, Веселій, Незалежності, Вишневій і частини вулиці Польової, де залишились не підключеними кілька опор.

Під час відвідин В’юниського парку, за останні роки він фактично перетворився на ліс, Анатолію Сергійовичу дуже сподобалося наше бачення подальшої його реанімації в одному з найсучасніших стилів хай-тек дизайну, тобто простоти, грації та рівних ліній. Парк ми плануємо поділити на тематичні зони. Для зони дитячого відпочинку, а її облаштовуватимемо першою, представник Верховної Ради України пообіцяв допомогти із встановленням дитячого майданчика, подібного до того, який вже є у центральному парку. Наступна зона – спорту, також за сприяння Анатолія Євлахова, отримаємо відповідне обладнання. За кошти місцевого бюджету передбачаємо встановити зону барбекю і можливо зону гри в шахи, настільний теніс чи щось подібне. Тобто будуть такі чотири зони, куди б люди прийшли, поспілкувалися, зайнялися спортом та отримали масу задоволення.

У день візиту відбулося відкриття скверу біля центральної лікарні. Право перерізати символічну стрічку було надано Анатолію Євлахову та головному лісничому Холминського держлісгоспу Олександру Жуку. Держлісгосп брав дуже активну участь в упорядкуванні цього об’єкта. Його працівники допомогли як матеріалом, так і виконанням робіт. Ми щиро їм вдячні за благодійність, за розуміння, за таку громадську позицію. Як я підрахував, облаштування скверу місцевому бюджету обійшлося у 12 тис. грн., але якщо оцінювати весь обсяг робіт, вартість витрачених матеріалів – коштів вкладено значно більше. Але головне – селище має ще одне прекрасне місце для відпочинку, яке вже облюбували діти й дорослі.

Після скверу відвідали парк Слави, де буде споруджено комплекс пам’яті учасників АТО та Небесної сотні і, коли піде все так, як заплановано, 9 вересня, в День селища, його відкриємо. Будемо також прагнути подарувати Сосниці до Дня народження ще одну обновку — оригінальний історичний символ – металеву ковану фігуру у вигляді герба міста – велику сосну, на яку піднімається до борті за медом ведмідь. Символ встановимо на Кругу. За виконання цієї роботи взялися місцеві майстри, котрі прагнуть зробити гарне діло і залишитися в пам’яті сосничан на довгі, довгі роки.

Ще оглянули міст через Десну на автодорозі Сосниця–Шаповалівка біля села Велике Устя. У зв’язку із зміною русла річки, там склалася дуже болюча ситуація. Перша проблема пов’язана з підмиванням берега, до мосту залишилося 50 метрів, друга – підмивання опор під самим мостом. Це питання державного рівня і його не під силу вирішити ні місцевій, ні обласній владі. Станом на 2011–2012 роки об’єкт потребував 23 мільйони гривень. Зараз сума може зрости у два-три рази.

Після такого ось коментаря Андрій Портний відповів ще на кілька запитань, а саме:

– Гадаю, всі небайдужі сосничани тримають в полі зору процес створення єдиної об’єднаної територіальної громади з центром у Сосниці. Голова облдержадміністрації вже дав їй зелене світло. Що можете сказати на сьогодні?

З гордістю можу сказати одне — об’єднаній територіальній громаді бути. Сільські ради, які планували дати згоду на об’єднання, прийняли відповідні рішення. Зараз питання перебуває на вирішальному етапі. Ми направляємо рішення сільських і селищної рад про об’єднання в обласну державну адміністрацію для подальшого подання до Центральної виборчої комісії з питання призначення перших місцевих виборів у Сосницьку об’єднану територіальну громаду. Для проведення виборів ЦВК дає 90 днів, то як я вважаю, це буде кінець жовтня.

До об’єднаної територіальної громади увійдуть Сосницька селищна, Волинківська, Матвіївська, Загребельська, Пекарівська, Козляницька і Чорнотицька сільські ради.

– Даруйте за таке «перестрибування», та літо — період відпусток і звісно в цей час багатьом дорослим хочеться виїхати до водойм. Тим паче, що в дітей теж тривалі канікули. Чи має селище бодай один упорядкований пляж?

Якщо відверто, пляжу, де б люди могли цивілізовано в гарних умовах проводити свій вільний час, Сосниця не має. Минулого року силами селищної ради був влаштований пляж на Потаманці, але без ніякої пляжної інфраструктури та й місце розташування його не зовсім зручне для всіх. Тут необхідно враховувати географічну специфіку Сосниці. У нас через селище протікає річка Убідь і громадяни звикли відвідувати ті місця купання, які ближче до них. Вони є на Новоселлі, на Замості, Дамбі…. Тому єдиного пляжу – важко уявити. Проте основне бачення розвитку пляжної інфраструктури в селищі є.

Надіюся, цьогоріч вдасться розкрутити проект опорядження зони відпочинку з правого боку перед мостом на Мале Устя. Це місце відводили під пляж й раніше, та тільки витратили чималі кошти і повирубували дерева. Нині спільними зусиллями селищної ради і управління нашого водного господарства там знову розпочалися роботи. Що стосується Десни, де теж люблять бувати сосничани й гості, є наміри розвитку пляжу в районі переправи на Пекарів. У цьому році вирівняли грейдером під’їзні дороги, повирубували чагарники, вивезли сміття, покосили траву. Але на 2017 рік у нас дуже багато робіт заплановано по селищу: облаштування парків, скверів і т. д., тому належної уваги пляжам наразі не можемо приділити. Проте наступного – ми ними займемося конкретно.

– Андрію Дмитровичу, коли вже заговорили про літній відпочинок, то бодай коротко давайте зупинимося на легких конструкціях, які з’являються на берегах наших річок та в інших зонах і чи мають право ті, хто їх змайстрував, вважати такі споруди своєю власністю та безцеремонно випроваджувати звідти відпочиваючих?

Потрібно розуміти, що тут присутня ініціатива громадян, певним чином облаштувати місце відпочинку. Це починання дуже гарне і позитивне. Але такі «будови» мають мати привабливий вигляд. Варто нагадати – річки, озера та інші водні об’єкти у нас є власністю держави і народу України. Тому жодна з правових норм не дозволяє вважати такі споруди чиєюсь власністю. Якщо ви хочете бути власниками того, що споруджуєте, робіть це у себе в дворі. Коли ж йде мова про місця загального користування, потрібно бути відповідальним і толерантним. Приїжджаючи на облюбоване місце, ви можете побачити інших людей й ставитись до цього маєте з розумінням, спокійно, отримуючи задоволення від того, що результатом вашої праці користується ще хтось. Інше ставлення не допустиме.

– Знову доводиться міняти тему. До редакції зверталися мешканці мікрорайону Бардацьке, зокрема й інваліди, щодо впорядкування прибудинкових територій та проїздів до будинків.

Стосовно Бардацького і загалом багатоквартирних будинків: з плином часу у жалюгідний стан приходить дорожнє покриття, зношуються комунікації. До цього додамо ще клумби, дитячі майданчики. Я звертаюся до громадян, які проживають у багатоквартирних будинках, все-таки потрібно мати психологічне бачення, що це твій будинок і це твоя прибудинкова територія, хоч юридично вона не передана у власність, але фактично люди, які тут живуть, розпоряджаються її благоустроєм. На жаль, у декого з нас ще переважає психологія споживацька – ми нічого не повинні, а нам повинні все зробити. Саме цю психологію мусимо змінювати. Ви – власники житла, тому разом з комунікаціями та прилеглою територією зобов’язані його утримувати в належному стані. Я розумію, що люди ще не готові фінансово інвестувати у дорожнє покриття, тому в цьому році депутатський корпус селищної ради прийняв рішення відремонтувати дорожнє покриття біля багатоквартирних будинків. Вже капітально відремонтовано півтисячі квадратних метрів.

Однак з таким бюджетом селища ми не вирішимо за один рік це питання. Стосовно Бардацького можу сказати – район великий і густо населений, об’єм робіт складає майже 1000 квадратів. Нині він перебуває на першому плані. При уточнені селищного бюджету, якщо буде можливість виділити кошти на ці потреби, ми їх виділимо і у третьому кварталі розпочнемо ремонт. Коли ж коштів не вистачить, то у 2018 році це питання обов’язково вирішиться і мешканці Бардацького користуватимуться зручними дорогами.

– Інше питання, яке задають читачі, стосується самовільного захвату територій, особливо там, де є луг, та як з цим боротися.

Дійсно, такі випадки трапляються. Боротися з ними не дуже складно, але боляче. Боляче тим людям, які вчинили такі дії. Є державна архітектурна будівельна інспекція, що слідкує за відповідним станом. Водночас хочу застерегти всіх, хто таким чином намагається збільшити свою земельну ділянку, – штрафи за такі дії досить серйозні. На жаль, у селищі є ще одна непроста проблема – не всі земельні ділянки приватизовані. Поки що право безкоштовної приватизації в Україні діє. Якщо ви маєте сертифікат, а кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний, то фактично ви не в повній мірі є її власником. Тому, будь ласка, приведіть у належний лад свою земельну документацію, щоб потім не було прикро за штрафи та позбавлення права власності на землю. Це питання досить важливе і буде підніматися з впровадженням ринку землі, якщо не сьогодні й не завтра, то післязавтра – обов’язково.

– Районна газета неодноразово порушувала тему ремонту кринички по вулиці Корнєва, неподалік Кругу. Що можете повідомити?

Приємно, що ви нагадали про криничку. Вже замовлені роботи по її реконструкції і вона стане самобутньою туристичною перлиною селища. Відкрию секрет – ті люди, що працюють над гербом Сосниці та криничкою, конкурують між собою у плані естетичної вишуканості об’єктів.

Як складеться далі, довірить мені громада працювати чи не довірить, але за ті речі, які будуть зроблені, жалкувань не буде, вони робитимуться гарно, на совість і на довгі роки з повною моєю віддачею, віддачею всього депутатського корпусу і апарату селищної ради.

– У розмові вже йшлося про міст через Десну, а яка участь чекає аварійний міст через Убідь?

Мене дуже хвилює як його покриття, так і технічний стан, адже цей об’єкт сполучає дуже важливі частини: мікрорайон Новоселля і с. Загребелля з центром селища. Зараз ми розпочинаємо роботи по розробці проектно-технічної документації на реконструкцію мосту. Я сподіваюсь, до кінця поточного або на початку наступного року їх завершимо. Проектно-технічна документація дуже складна – потрібно зробити обстеження металоконструкцій, з’єднувальних опор, дослідити, в якому стані ґрунт під мостом і металобетонні опори, що його утримують, вивести за межі проїжджої частини газову трубу. У проекті повністю передбачено заміну покриття мосту, з’єднувальних конструкцій та іншого. За попередніми розцінками, вартість робіт становитиме 3-4 млн. Зараз майже кожного тижня проводяться поточні ремонти по заміні на ньому дошок, що поперетрухали, але проводити ремонт всього покриття мосту, не знаючи реального стану справ по самих металоконструкціях, і витрачати на це 70-100 тисяч – не вбачаю можливим. Знову ж таки не хочу повторюватися, та якщо робити, то потрібно робити капітально, щоб на одне чи й кілька десятиріч зняти цю проблему.

– Насамкінець, Андрію Дмитровичу, можливо, Ви ще щось додасте до нашого спілкування.

Я вдячний вам за можливість поділитися своїми планами на майбутнє, тому що жити минулим не хочеться, хочеться думати про день завтрашній і працювати, напружуючи сили і розум заради майбутнього. А громаді в першу чергу дякую за розуміння. Приємно усвідомлювати як змінюються думки людей у ставленні до нашого спільного дому – селища. Що стосується глобальних питань. Я бачу певний занепад і дуже сильне розчарування з боку громадян щодо якості тих послуг, які вони хочуть отримати від нашої лікарні. Не думаю, що це проблема персоналу лікарні, ймовірніше – районного керівництва і керівництва медичних закладів. Не вселяє впевненості й стан речей у освітянській галузі: є проблеми в ліцеї, технікумі. Та на сьогодні селищна рада у більшості випадків не може вирішувати ці питання. Об’єднана ж громада матиме зовсім інший рівень можливостей та повноважень і коли громада висловить нам свою довіру, будемо спільно працювати та знаходити вихід із ситуацій, що склалися.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here