Як промінчики сонечка біля мами

0
205

Оселя Олени Бевзюк з Конятина знаходиться неподалік школи. Це нічим непримітна сільська хатина зі стіжком сіна в дворі, хлівом та кількома маленькими собачатами, що завжди голосно зустрічають гостей. Рада, так звати одну з донечок Олени Володимирівни, проводить нас до помешкання. Її сестрички – найстаршенька дев’ятикласниця Маріанна і шестикласниця Юліана – якраз заварюють на кухні чай. З іншої кімнати виходить й сама господиня – русява, приємної зовнішності молода жіночка. До її рук, ніжно обнімаючи маму, притискаються двоє малюків – Віталінка та Данилко. Віталінка вже ходить до третього класу, Данилку 1 березня виповнилось шість рочків. Всі дітки чистенькі, доглянуті .

Складають 3D конструкції та вишивають

Маріанна захоплено розповідає про свої вподобання – модульне орігамі та вишивання бісером і показує власні роботи. Вони дуже красиві, цікаві за задумом. У вічі відразу впадають святі образи, створені за допомогою сотень дрібненьких різнокольорових намистинок, а ще – паперові фігурки лебединої царівни, зеленої ялинки, Різдвяного ангела, Снігуроньки, Діда Мороза, інші речі. Поки Маріанна ділиться здобутками, братик наглядно демонструє вишиту сестричкою у блакитно-жовтих тонах краватку, Віталінка ж весь час приміряє віночки з біленькими ромашками й червоненькими маками. Техніку орігамі та вишивання Маріанна освоїла самотужки, потім передала знання мамі і молодшим сестричкам з братиком. Рада теж нею досконало володіє, а ще дівчина любить малювати природу, людей, персонажі з мультяшок.

Їздять відпочивати до Італії

Третій рік поспіль взимку і літом Рада відпочиває в Італії. Взагалі, першою дорогу до одного з основних центрів прогресивної цивілізації і культурного розвитку людського роду проклала Юліана. У 2013 році дівчинка заповнила анкету, що надав Сосницький районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який опікується їхньою малозабезпеченою сім’єю, і Чернігівське обласне відділення дитячого фонду організувало поїздку до далекої країни. Тепер відвідини Італії для сестричок стали звичними. У дівчаток цілі стопи світлин з вражаючими пейзажами, визначними місцями, де вони побували. Чого тільки варті екскурсії по Мілану чи перебування в апартаментах італійського парламенту. А скільки переповнюючих емоцій відчула Юліана, коли їй запропонували взяти участь в одному з дитячих танцювальних конкурсів! Відтоді дівчинка не розлучається з танцями. З теплотою сестрички відгукуються про родини, в яких проживали і з якими постійно підтримують зв’язки, спілкуючись за допомогою СМС. Причому надсилають їх італійською мовою, яку майже вивчили. Особливих успіхів в цьому досягла Рада. Анджело і Джузі, так звати чоловіка та жінку, в яких відпочивала полісяночка, дуже сподобалися приготовлені юною україночкою національні страви, то тепер вона поповнює подружжю список рецептів, перейнятих від матусі та взятих з видань.

Спільні заняття згуртовують сім’ю

33-річна Олена Володимирівна радіє маленьким перемогам своїх дітей і хоч виховує їх самотужки, так вже склалося, на труднощі не нарікає. Вона працює листоношею, тримає корівку, курей, обробити 30 соток городу технікою підсобляють брати та батько. Усе необхідне: пральну машину, душову кабіну, плазмовий телевізор та інше сім’я має. У кожної дитини є окреме ліжечко, що за браком місця (кімнатки невеликі) слугує їй власним куточком. Правду люди кажуть: хоч не пишно, та затишно.

Особливо цей затишок відчувається щовечора, коли матуся разом з донечками і синочком сідають біля телевізора і починають своїми руками творити красу. Окрім паперових виробів, вишивок, дівчатка мають чарівну скриньку, де зберігають гарні саморобні прикраси: браслети, намисто, гердани з бісеру. Багато їхніх робіт побували на шкільній і районних виставках.

Спільні заняття згуртовують та зміцнюють родинні стосунки, сприяють розвитку творчих здібностей дітей, виховують в них спостережливість, кмітливість, логічне мислення. Всі сестрички добре навчаються у школі, беруть активну участь у заходах, що відбуваються в освітньому закладі. Його директор Світлана Ліман, учителі хвалять і підтримують Маріанну, Раду, Юліану, Віталінку.

Все просто

Дівчатка й Данилко призналися, що вони дуже люблять свою маму і потайки готують їй до свята 8 Березня подарунок, але розголошувати секрету не хочуть. Натомість Олена Бевзюк говорить:

Мої діти – це мої крила за спиною, моє щастя, мої сонячні промінчики. Звісно, вони іноді товчуться, бешкетують, граються, кричать, завдають клопоту, однак без них я не уявляю свого життя. Мені не потрібно докладати особливих зусиль, щоб їх чогось навчати. Наприклад, донечки бачать, що я йду на город із сапкою, і самі стають поряд та допомагають.

Коли ж ми поцікавилися звідки в її дітей такі рідкісні імена, жінка відповіла:

Все просто. Танюш, Марій, Юль у нашому селі багато. Повторюватися не хотілося. Колись в мене була подружка Маріанна, тож на її честь і назвала свою першу донечку. Рада – це радість. Як від такого можна відмовитись?! Юліані вибрала ім’я старша сестричка, а Віталінкою назвав внучку мій батько Микола Михайлович Веремієнко. Це ім’я ніжне, їй найбільше підходить. Єдиного хлопчика Данилка нарекли на честь прадіда.

Вісті Сосниччини №9/9875 за 4 березня 2017 року
Валентина Трейтяченко