Є що подивитись, є що показати

0
304

Кожен раз, коли потрапляєш у Шаболтасівський СВК «Зоря», відчуваєш напружений ритм виробничого процесу. Так 21 вересня у господарстві косили кукурудзу, закладали силос, збирали гречку, копали і сортували картоплю та сіяли озимину. Гаряче було як в полі, так і на молочнотоварній фермі, а саме біля силосної траншеї, куди раз по раз приїжджав транспорт, наповнений зеленою масою.

– Ми вже другий день закладаємо кукурудзяний силос, – пояснила завідуюча тваринницькою дільницею Катерина Ірха. – Учора прийняли 500 тонн. Сьогодні має поступити 700. Потреба становить 2 тисячі. Якщо сприятиме погода, думаю за чотири дні ця кількість буде. Погляньте, як стараються наші хлопці Сергій Ступак і Віктор Прачик, – Катерина Миколаївна показала на верх траншеї, де, мов величезні мурахи, безупинно пересувалися два трактори, – Сергій управляв бульдозером, а Віктор Т-150. Їхнє завдання добре ущільнити зелену масу, яку підвозять автівками Олександр Шарий, Віктор Писаренко, Дмитро Шелег та механізатори Юрій Качало і Олександр Ірха. Поряд з силосною у нас знаходиться ще одна, прикрита плівкою і шинами, траншея, вщент наповнена високоякісним сінажем із конюшини. Для худоби також достатньо запасли сіна, соломи та концентратів з пшениці, ячменю, вівса, додасться й кукурудза.

Журналістське око не могло не помітити неподалік тваринницькі приміщення, що стояли мов ті печериці, біленькі й чистенькі. Це свідчило про те, що вони побілені, відремонтовані і повністю підготовлені до зустрічі холодів. Це було відчутно й по настрою Катерини Миколаївни, жінка весь час посміхалася.

– Не дивуйтеся, – сказала вона, – зараз я посміхаюся, а взимку будуть «посміхатися» наші корівки. Повірте, вони вміють віддячувати за турботу.

Якраз через дорогу навпроти силосної і сінажної траншей у «Зорі» знаходиться картопляний сортопункт. Що на ньому вразило – ідеальний порядок, здавалося ніби перебуваєш на чималенькому промисловому виробництві. Над сортопунктом і сховищем зроблені величезні навіси, вся територія рівненько заасфальтована, люди та механізми працюють злагоджено. Перед картоплесховищем жіночки набирають у сітки картоплю, яка йтиме на продаж. Безпосередньо ж у сортопункті йде сортування бульби. Тут теж не обійтися без робочих рук. Вже третій рік до цього процесу залучається бригада найманих працівників із Закарпаття.

Бульба цьогоріч вродила нівроку. Олександр Бокатий тільки й встигає підвозити пусті і відвозити вже набрані контейнери з крохмалистою до сховища. Вага одного набраного контейнера – 1000 кілограмів. Монотонний процес його не тяготить. Олександр почувається на карі, як той жонглер на арені, лише замість факелів чи кульок ось така дерев’яна тара.

Справжній «богатир» – так називається сорт кукурудзи, який посіяли у СВК «Зоря» на силос. Виріс він на славу. Щоб не бути марнослівними, попросили керівника господарства Віктора Іващенка сфотографуватися біля зелених соковитих стебел, котрі сягали у висоту два з половиною метра, а то й більше. Скошують качанисту «Ягуаром». Прибув він сюди із Сум. Перед цим екіпаж «Ягуара» працював у Менському районі, кукурудза там теж була гарною, та коли заїхали на шаболтасівське поле, у комбайнерів забракло слів від побаченого. Секрет такого врожаю простий.

– Все зробили по технології і вдалося, – прокоментував Віктор Іванович. – Згодом посприяла погода. Щоправда, з весни для кукурудзи було сухувато та прохолодно, а тоді, спасибі Богу, все налагодилося. Кукурудза у нас займає 200 гектарів, з них та, що йде на зелену масу – 70. Ось, бачите, вже й початки досягли воскової стиглості. Для силосу це добре.

Перебуваючи на кукурудзяному полі, як до речі і на всіх інших, Іващенко жваво цікавився роботою техніки, настроєм працюючих, допомагав їм. Зокрема підвіз до «Ягуара» «літосил» – спеціальну закваску, що використовується для консервації силосу. Сам розвів її в теплій воді і разом з механізаторами залив до спеціальної ємкості.

Не так давно 30 гектарний гречаний лан нагадував красиве оте покривало, по котрому мирно снували мініатюрні кораблики – бджілки трудівниці. Скільки вони з цієї культури принесли пасічникам запашного меду, не відомо. Але гречка у «Зорі» дає по 13 центнерів з гектара і в пору збирання її поле вже перетворилося на темно-коричневий килим, по якому пересувалися два комбайни.

Керували ними Анатолій Мойсій та Юрій Прачик, батько раніше вже згаданого Віктора Прачика. Родина Прачиків цьогоріч переселилася із села Буда-Вороб’ївка Новгород-Сіверського району до Авдіївки через те, що у сусідньому господарстві «Зоря» кілька років тому глава сімейства знайшов собі роботу, потім забрав сюди сина. Зараз обоє чоловіків при ділі і при непоганій заробітній платі.

Як зазначив Віктор Іванович, із збиранням гречки можна було б ще якийсь тиждень почекати, так час підганяє. Якраз настали оптимальні строки посіву озимини. Завтра в цю землю вже ляже зерно пшениці, а гречку доведуть до відповідної кондиції на власному зерносушильному комплексі, який торік ввели у дію.

Михайло Телегуз та Володимир Кубарів у СВК «Зоря» вважаються досвідченими механізаторами, тому їм довіряють найвідповідальнішу роботу. Хоча у сільському господарстві відповідальність необхідна скрізь. Крохмалисту почали копати 20 вересня вже під вечір. Зібрали 1,1 гектара сорту «Ред Леді». Мали 300 центнерів. На черзі «Белла Роса», «Королева Анна», «Гренада», «Франческа», «Бельмондо», «Лабелла».

– По картоплі у нас відразу піде пшениця, – зауважив Віктор Іващенко.

А на запитання: чи задоволений він урожаєм, відповів стримано: «Нарікати ні на що. Все вродило».

Що ж до ринків збуту вирощеного, то тут, як відомо, є свої нюанси. Пшеницю у «Зорі» продали по 4 грн. 70 коп. за кілограм. Ячмінь, овес залишили для потреб молочнотоварної ферми. За гречку нині пропонують 10 грн. 50 коп., картоплю – 3 грн. 50 коп. за кілограм.

– Свій урожай ми маємо цінувати, бо в нього вкладено багато ресурсів та праці. Це повинні усвідомити і держава, і трейдери і всі сільгоспвиробники, інакше кожен рік ми наступатимемо на одні й ті ж граблі, – сказав на закінчення керівник СВК «Зоря».

Валентина Трейтяченко
Вісті Сосниччини №38/9904 за 23 вересня 2017 року

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here